femgoddess

Лови цю мить — не буде знов,
Гей-го, гей-го, гей-ноніно,
Приходить у вінку любов.

В. Шекспір. Як вам це сподобається. Дія V, сцена 3.
Переклад О. Мокровольського

БЕЛТЕЙН (Beltane, Beltain, Beltine, Bealtaine, Bealltainn, Boaltinn) — одне з чотирьох головних кельтських свят річного циклу. Зазвичай воно починається зі сходу місяця 30 квітня і триває до сходу місяця 1 травня. Ця дата майже точно збігається з серединою періоду між весняним рівноденням і літнім сонцестоянням. Словник англійської етимології припускає, що слово Beltane означає буквально «вогонь, що сяє», від праіндоєвропейських коренів *bhel- (світити, блищати, споріднено з укр. білий, польськ. bialy) та *tepnos (споріднено з давньоірл. ten «вогонь», укр. теплий, лат. tepidus «тепленький»).

Травневе дерево, яке було центром свята, в Ірландії та Шотландії прикрашали квітами, різнокольоровими стрічками, паперовими гірляндами, мушлями та взагалі всім, що спадало на думку сільским митцям. Найчастіше на цю роль обирали «дерево фейрі», тобто глід. Белтейн був єдиним святом у році, коли гілки глоду можна було заносити в дім. Весь інший час він вважався нещасливим. (В Ірландії навіть у XX сторіччі іноді доводилося змінювати напрямок будівництва дороги, щоб оминути глід, бо жоден робітник не погоджувався рубати це дерево, аби не розгнівати фейрі).

Кожна сім'я виставляла заквітчаний кущ глоду біля своїх воріт, а в центрі села ставили велике Травневе дерево. Кожному селу хотілося, щоб їхне було найкраще, тому часом великі та гарні дерева просто крали в сусідів. Навколо дерева влаштовували танці, а наприкінці свята його урочисто спалювали. Також на Белтейн треба було відвідати священні джерела. Їх обходили за сонцем (за годинниковою стрілкою), потім набирали воду, а на знак подяки залишали біля джерельця стрічки та дрібні гроші.

Вважалося, що фейрі особливо активні на Белтейн, бо вони тільки-но прокинулися від зимового сну. Щоб побачити фейрі, треба взяти по гілочці рути, жарновця, лопуха, папороті-адіантума та плюща, зв’язати їх зеленою ниткою і носити біля серця. Проте це ризикована витівка: фейрі не люблять нагляду і можуть жорстоко помститися тим, хто пхає свого носа куди не слід!

Щоб, навпаки, захиститися від фейрі, потрібно було всюди носити з собою гілочки горобини, шматки заліза або звичайну сіль. Горобину також вішали вдома над дверима, вікнами та піччю. Водночас для фейрі на ніч залишали частування на порозі будинку або біля підніжжя пагорбів, які вважалися їхнім житлом. Де-не-де в Ірландії їм навіть приносили в жертву коров'ячу кров.

У XX сторіччі в деяких містах ентузіасти відродили елементи стародавнього Белтейна. Наприклад, в шотландському Единбурзі щороку відбувається фестиваль з вогняним шоу та театральною виставою.

Травнева королева на фестивалі в Единбурзі 2022 року. (с) PA Media. Більше фото тут.

В Англії сучасні язичники різних традицій часто проводять ніч Белтейна в Стоунхенджі, щоб зранку побачити перші промені сонця. Але найпишніший та найгарніший карнавал відбувається в Гластонбері. Він починається на світанку з церемонії біля колодязя. Опівдні стартує процесія, в якій беруть участь танцюристи морріса, акробати, музичні гурти і просто всі бажаючі в карнавальних костюмах.

Белтейн 2023 року в Гластонбері. (с) Vicki Steward. Більше фото зі свята тут.

Проте не лише давні кельти святкували весну. В античні часи найвідомішим з травневих свят були ФЛОРАЛІЇ на честь Флори, давньоримської богині квітів. Вони відбувалися з 27 квітня по 3 травня. На відміну від багатьох інших римських свят, які переважно святкували патриції, Флоралії мали плебейський характер. Під час них відбувалися ігри, театральні вистави, танці роздягнених гетер. На волю урочисто випускали спійманих зайців та коз — тварин, які вважаються символами плодючості. Двері будинків і одяг прикрашали квітами, жінки ходили в різнокольорових сукнях (на відміну від, наприклад, також плебейських Цереалій, коли треба було вдягати чисто-білий льон і в цілому атмосфера була набагато стриманіша). Овідій так описував початок Флоралій: «Богиня (Флора) йде у своїх вінках різнокольорових: сцена відкрита знову вільнощам жартів соромних».

Після християнізації в багатьох країнах Європи в ніч на 1 травня з’явилися ритуали ВАЛЬПУРГІЄВОЇ НОЧІ (Walpurgisnacht), тобто ночі напередодні дня св. Вальпурги. Св. Вальпурга або Вальбурга народилася в Англії у VIII сторіччі, проте жила переважно на території сучасної Німеччини, де поширювала християнство серед язичників і була абатисою монастиря Хайденхамм. На найдавнішому зображенні вона тримає в руках пшеничний колос. Селяни виготовляли її ляльки з соломи під час збору врожаю і розповідали казки, щоб пояснити присутність св. Вальпурги в снопах зерна. Це свідчить про те, що свята перебрала на себе функції язичницьких богинь-попередниць, заборонених після християнізації.

Найдавніше зображення св. Вальпурги з Гітдинського Євангелія (~1000-1020 рік). На малюнку Гітда, абатиса монастиря Хайденхамм того часу, підносить Євангеліє святій, яка тримає в руці пшеничний колос.

У Німеччині страх перед відьмами страшенно посилювався напередодні Вальпургієвої ночі (можливо, саме тому св. Вальпурга вважалася також захисницею від злих чар). В багатьох містах вночі били в церковні дзвони чи спалювали солом'яні опудала, які зображували нечисту силу. В інших місцинах, навпаки, хлопці та дівчата перевдягалися відьмами, начіплювали паперові ковпаки, запускали фейерверки, грали гучну музику, танцювали і скакали навколо багаття верхи на мітлах.

За легендою на Вальпургієву ніч відьми злітаються на славнозвісну гору Брокен (інакше називається Блоксберг) в горах Гарца в Саксонії. Ця гора майже цілий рік сповита туманом, а сніг там лежить іноді ще й в травні. На Брокені часом спостерігається цікавий оптичний ефект — брокенський привид. Він виникає, коли спостерігач бачить свою тінь на поверхні туману в напрямку, протилежному до Сонця.

Ця тінь може здаватися дуже великою, іноді вона оточена райдужними кільцями (так звана глорія). «Привид» може рухатись, причому абсолютно несподівано — це пов'язано з рухом туману. Цей ефект трапляється в різних горах (в Україні, наприклад, буває в Карпатах), але вперше його виявлено саме на Брокені ще наприкінці XVIII сторіччя.

Світлина «брокенського привида», зроблена, правда, не в горах Гарца, а в Оденвальді. (с) Rita Eberle-Wessner. Багато фото цього ефекту з різних куточків світу тут.

У Фінляндії 1 травня святкують ВАППУ — одне з чотирьох найбільших річних свят разом із Різдвом, Новим роком і Юханнусом (святом літнього сонцестояння). Цікаво, що за наших часів Ваппу — перш за все свято студентів, які влаштовують в цей день пікніки, вдягають традиційну чорно-білу шапочку і п'ють медовуху.

Оскільки Ваппу збігається з Днем міжнародної солідарності трудящих, всі фінські партії проводять на нього свої мітинги та марші. Але все ж для більшості фіннів це день зустрічі з друзями на ковдрі в парку з наїдками та ігристим вином. Дехто влаштовує надзвичайно пишні пікніки з альтанками, білими скатертинами, срібними канделябрами, класичною музикою та екстравагантною їжею.

У Швеції головна частина святкування цього дня, який тут зветься ВАЛЬБОРГ, — величезні багаття, які розводять і в наші дні. Найбільші святкування відбуваються в старих університетських містах, таких як Уппсала чи Лунд. Традиційно іспити в цей час закінчувалися, і до кінця семестру залишалася лише пара лекцій. В останній день квітня студенти міняють зимові чорні кашкети на білі літні, влаштовують сніданки з шампанським та полуницями, смажать барбекю і насолоджуються гарною погодою. В Уппсалі студенти вшановують весну, сплавляючись по річці Фюріс через центр міста на хитких саморобних плотах, а також обливають один одного шампанським і влаштовують перегони.

Студенти університету Уппсали на Вальборг. (с) QIMAGE. Більше фото зі святкування тут.

Англійці 1 травня святкують ТРАВНЕВЕ СВЯТО (May Day). До традиційних обрядів цього дня належать танець «морріс» та танці навколо Травневого стовпа (Maypole).

З появою в Англії протестантської церкви на початку XVI століття останній звичай був заборонений як «ідолопоклонницький» та аморальний. Спроби встановлювати Травневі стовпи неодноразово закінчувалися нападами фанатиків і знищенням стовпів.

Філіп Стаббс у книзі «Анатомія зловживань» (1583 рік) писав: «Проти травня, на Вознесіння чи в інший день, всі молоді хлопці, дівчата, літні чоловіки й жінки вирушають вночі в лісі, гаї, на пагорби, де проводять всю ніч у приємних розвагах, а зранку повертаються, несучи березу та гілки дерев, щоб прикрасити свої зібрання. З ними перебуває та спостерігає за їхніми розвагами великий правитель — сам князь пекла Сатана. Але найцінніший скарб, який вони приносять звідти, — це Травневий стовп, що його з великою пошаною доправляють до села. Двадцять або сорок пар волів, кожен з уквітчаними рогами, тягнуть Травневий стовп, цього смердючого ідола, обвитого квітами та травами, перев'язаного мотузками зверху донизу, а іноді розмальованого різними фарбами, а за ним ідуть урочистою ходою дві або три сотні чоловіків, жінок і дітей. Встановивши цей стовп, прикрашений хустками та прапорцями, вони вкривають землю довкола соломою, прив’язують до стовпа зелені гілки, а поруч з ним зводять літні будиночки та альтанки. Потім вони починають танцювати навколо нього, наче язичники під час освячення ідолів. Я чув достеменно від людей дуже поважних та таких, що заслуговують довіри, що з сорока, шістдесяти або ста дівчат, які йшли в ліс на ніч, хіба третина поверталася додому такою ж цнотливою, як була» (джерело).

Постанова парламенту 1644 року за часів громадянської війни в Англії остаточно засудила Травневий стовп як прояв «язичницького марнославства, забобонів та розпусти». Але коли монархія була відновлена, король Карл II нарешті дозволив в цей день веселитися. Після цього в Лондоні свято стало таким популярним, що «травневі стовпи» встановлювали на кожному перехресті.

Френсіс Хеймен. Сільскі танці навколо Травневого стовпа (1741-1742).

Спочатку бенкетарі просто танцювали навколо стовпа. Лише у XIX сторіччі з'явилася традиція прив'язувати до нього довгі різнокольорові стрічки, кінці яких тримали в руках танцюристи. Припускається, що це було впливом театральної моди, а також літературного критика і мислителя Джона Рескіна, який багато зробив для розвитку фольклорної традиції. Сплетіння стрічок під час танцю символізувало дружбу, любов і нерозривний зв'язок всього живого.

Дівчатка танцюють навколо Травневого стовпа (Англія, 1907)

У багатьох місцях в цей день обирали «королеву травня», що очолювала святкову процесію. Іноді до неї приєднувався «травневий король». Популяризації цього звичаю в Англії сприяв уже згаданий Джон Рескін, який переконав директора коледжу Уайтлендс — першого британського вищого навчального закладу, куди приймали жінок, — щороку влаштовувати таку церемонію. Королеву обирали голосуванням студенток.

Елен, перша травнева королева коледжа Уайтлендс (1880)

Джон Кольєр «Травень королеви Гвіневри» (1900)

У Англії є багато дивних місцевих звичаїв, пов'язаних з Травневим святом. Наприклад, в Оксфорді довго існувала традиція стрибати в цей день з Магдаленського мосту в річку Черуелл. В останні роки, коли рівень води в річці критично знизився, такі стрибки заборонили, і тепер увесь день 1 травня на мосту чергує поліція. Але все одно час від часу через огорожу перелізають бажаючі випробувати долю.

В сучасних язичницьких громадах англомовних країн, особливо у вікканській традиції, БЕЛТЕЙН — це день священного шлюбу Богині та Бога. Тому на Белтейн відбувається чимало язичницьких весіль.

До речі, це зовсім не обов'язково мають бути пари різної статі. Як пише блогер Джейсон Менкі на сайті Patheos, «Белтейн — свято злиття двох різних сил і того нового, що вони створюють». Це може бути весілля богині й богині або бога і бога. У будь-якому випадку Белтейн — це перемога весни над зимою, життя над смертю, кохання над ненавистю.

Джулія Джефрі «Белтейн» (сторінка мисткині)

Прикрасити дім на Белтейн можна гілками глоду, калини, берези, справжніми або паперовими квітами, різнокольоровими стрічками, пір’ям, крашанками.

Традиційна їжа на Белтейн: вівсяне печиво, медовий пиріг, кекс з цукатами, лимонний кекс, фрукти, ягоди, варені яйця, смажене м'ясо, фруктовий або трав'яний чай, червоне вино, шампанське чи ігристе вино. До речі, в Ірландії вважалося, що при приготуванні випічки на Белтейн тісто не повинно ні в якому разі контактувати з залізом або сталлю, тому що їх не люблять фейрі.

Кольори Белтейна: зелений, білий, червоний, жовтий, рожевий, блакитний.

Камені: сапфір, смарагд, сердолік, рожевий кварц, бурштин.

Дерева: калина, береза, горобина, дуб, яблуня, верба, терен, ясен, виноградна лоза, бузина, тис.

Квіти: нарцис, тюльпан, троянда, бузок, дзвоники, барвінок, конвалія.

Чудове відео з святкування Белтейна у 2023 році в Гластонбері: https://www.youtube.com/watch?v=a6qcIcNDee8

Більше рецептів, прикрас, звичаїв, фотографій та всього, що пов'язано з Белтейном — на дошці в Pinterest: https://www.pinterest.com/rakuganlestr/beltane/

Плейліст до свята: https://www.youtube.com/playlist?list=PLmfA89nIzUSWkqOo6LFjrU6KXHoQ7pHGa

Милі друзі, де б ви були і що б не святкували, будьте щасливі, здорові і в безпеці зі своїми коханими.
Наснаги, захисту богів, сил і перемоги нам усім. Благословенного Белтейну!